ЛЕКЦІЯ 10. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ (ПДВ)

ЛЕКЦІЯ 10. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ (ПДВ) 

10.1. Характеристика непрямих податків, їх призначення.
10.2. Платники ПДВ. Об’єкти оподаткування, ставка.
10.3. Визначення суми податкового зобов’язання та податкового кредиту.

10.1 Характеристика непрямих податків, їх призначення 

   Непрямі податки, на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. 

   Практика оподаткування використовує кілька видів непрямих податків – універсальні та специфічні акцизи, а також мито. Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. У цьому разі застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів. 

  Універсальні акцизи виникли на початку нашого століття. Вони відрізняються від специфічних тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки. У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів. 

   Податок з продажу. Застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Об’єктом оподаткування є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється один раз. Ця форма використовувалась нетривалий час в останній період існування Радянського Союзу, але поширена в інших країнах. 

     Податок з обороту. Стягується з валового обороту на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Цей податок широко і протягом тривалого періоду (з початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався у Радянському Союзі. Ставки податку з обороту були диференційовані за видами товарів. 

    Податок на додану вартість. Сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг.

   Об’єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. При цьому застосовуються уніфіковані ставки. Це полегшує обчислення податку і контроль за його надходженням. Обчислення і стягнення податку на додану вартість потребує чіткого визначення об’єкта оподаткування – доданої вартості. Можливі два способи її визначення: заробітна плата + прибуток; виручка від реалізації – матеріальні витрати. Цей податок набув значного поширення в країнах Західної Європи. 

   В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), мито. 

    Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

10.2 Платники ПДВ. Об’єкти оподаткування, ставка 

    Платники ПДВ: 

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник; 

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України 

4) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави; 

   Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг. 

  У разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ, крім особи, яка є платником єдиного податку. 

   У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій. 

   У разі зміни ставки єдиного податку реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість. 

   У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку 

    Об’єкт оподаткування: 

1) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; 

2) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; в) ввезення товарів на митну територію України; 

3) вивезення товарів за межі митної території України; 

4) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. 

   Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 

1) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; 

2) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. 

  Попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера. 

    Відповідно до змін, внесених Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). 

   При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: 

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; 

- газу, який постачається для потреб населення. 

   Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. 

   У разі ввезення на митну територію України товарів у міжнародних поштових й експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі базою оподаткування є їх митна вартість (для юридичних осіб) або фактурна вартість (для фізичних осіб) (01.01.2019 року). 

   У разі ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 500 євро, через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України базою оподаткування є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 500 євро, з урахуванням мита, що підлягає сплаті. 

   У разі ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 1000 євро, через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, базою оподаткування є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро, з урахуванням мита, що підлягає сплаті. 

   У разі ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей) через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, сумарна вага яких перевищує 50 кг, базою оподаткування є сумарна фактурна вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг, з урахуванням мита, що підлягає сплаті. 

   У разі ввезення на митну територію України в ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів й особистих речей), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України фізичною особою, яка була відсутня в Україні менш ніж 24 години або яка в’їжджає в Україну частіше ніж раз протягом 72 годин, базою оподаткування є частина сумарної фактурної вартості таких товарів, яка перевищує еквівалент 50 євро, з урахуванням мита, що підлягає сплаті. 

   Податок на додану вартість (ПДВ) – непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. 

   Основні ставки ПДВ 20% та 0%. 

7 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України всіх медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

10.3 Визначення суми податкового зобов’язання та податкового кредиту 

  Податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені податковим законодавством України. 

    Податковий кредит – сума (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

    Податковий кредит та зобов’язання виникають, змінюються та припиняються при наявності підстав, визначених податковим законодавством.

     І хоча, по суті, податковий кредит не передбачає зменшення податкового зобов'язання, однак щодо податку на додану вартість термін «податковий кредит» на практиці дійсно означає суму, на яку можна зменшити податкові зобов’язання платника.

   Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 

1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 

2) дата отримання платником податку товарів/послуг. 

   У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.
  Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року. 

   Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

     Розрахунки з бюджетом щодо ПДВ 

     Розрахунки з бюджетом в СЕА ПДВ здійснюються з рахунків в цій системі. Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з ПДВ (за винятком податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в СЕА ПДВ. 

   Отже, кошти з ПДВ-рахунку списуватимуться для погашення податкового боргу з ПДВ, по мірі їх зарахування від платника податку. Але таке погашення буде обмежене певною датою виникнення боргу. Борги, які виникли до 01.07.2015 р., з ПДВ-рахунку не погашатимуться. 

  Повернення надміру або помилково сплачених коштів Якщо в платника ПДВ на момент подання декларації є «зайві» кошти на ПДВрахунку (в сумі, яка перевищує суму податку до плати у бюджет, визначеній в цій декларації), платник має право подати заяву і повернути ці кошти на свій поточний рахунок. В бюджет ці «зайві» кошти з 01.01.2017 року, навіть за заявою платника, більше не перераховуватимуться. 

   Надміру сплачені до бюджету кошти з рахунків в СЕА ПДВ будуть повертатися виключно на такі рахунки в СЕА ПДВ. 

    Бюджетне відшкодування 

  Повернулося ведення одного реєстру заяв, поданих платниками ПДВ щодо бюджетного відшкодування. Тепер усі мають рівні права для його отримання. Бюджетне відшкодування ПДВ здійснюватиметься в межах коштів, наявних на єдиному казначейському рахунку. 

  Після отримання органом ДФС декларації з ПДВ із заявою про отримання бюджетного відшкодування вона має бути внесена до Реєстру заяв про відшкодування ПДВ. На відміну від попереднього, він передбачає створення тільки одного,єдиного публічного реєстру заяв на відшкодування ПДВ (раніше, як відомо, таких реєстрів було два). Заяви про повернення суми бюджетного (додаток 4 до декларації з ПДВ) в день їх отримання органом ДФС автоматично вносяться до Реєстру у хронологічному порядку. Якщо платником ПДВ у майбутньому будуть внесені зміни до додатку 4 (через подання уточнюючого розрахунку), то такі зміни також відображатимуться в Реєстрі протягом операційного дня отримання уточнюючого розрахунку. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру, а інформація щодо дати та суми повернутого ПДВ відображається Держказначейством України в Реєстрі. Якщо ж бюджетне відшкодування буде здійснюватися за рішенням суду, то в Реєстрі також вказуватимуться дата і номер такого судового рішення. Зазначені в Реєстрі дані (крім інформації щодо банківських рахунків платників ПДВ) підлягатимуть щоденному оприлюдненню на офіційному веб-сайті Мінфіну (http://www.minfin.gov.ua/reestr), за винятком вихідних, святкових та неробочих днів. 

    Документальним перевіркам встановлено строки проведення: 

1) вони будуть проводитися протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання; 

2) рішення щодо проведення такої документальної перевірки має бути прийнято протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання. 

   Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: 

1) суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; 

2) суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; 

3) суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 

4) суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

 Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. 

    Платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (ΣНакл), обчислену за такою формулою: 

ΣНакл = ΣНаклОтр + ΣМитн + ΣПопРах - ΣНаклВид - ΣВідшкод - ΣПеревищ, 

де: 

ΣНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними; 

ΣМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; 

ΣПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника; 

ΣНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; 

ΣВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок; 

ΣПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов’язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. 

    Податкова накладна: 

   При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. 

   Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операціїз постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. 

  Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операціїз постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. 

  Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. 

  Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Завдання для самостійного вивчення 

1.Історія виникнення та розвитку ПДВ. 

2. Розрахунок ПДВ. 

Рекомендована література 

1. Податковий кодекс України. Відомості Верховної Ради України.: документ 2755-17, редакція від 01.01.2018 року. URL : www.rada.gov.ua 

2. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» : документ 1797-19 редакція від 15.01.2017 року. URL : www.rada.gov.ua. 

3. Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»: документ 1166-18. Редакція від 11.10.2017 року. URL : www.rada.gov.ua